Як виразити свою згоду чи незгоду з чимось

Пам’ятайте!

Виражати згоду вам допоможуть такі фрази:

·         Це не викликає заперечень ( сумніву)…

·         Я готовий з цим погодитися…

·         Мені близькі ці думки…

·         Я поділяю ( підтримую) точку зору (думку)…

·         Я теж хотів це (про це) сказати…

·         Моя точка зору ( моя думка, моя позиція) повністю збігається…

·         Ніхто і не заперечує…

·         Можеш висловити свою думку?

​

Ви не образите іншого, якщо вираження своєї незгоди почнете зі слів:

·         Мені так не здається…

·         Я думаю інакше ( навпаки)…

·         У мене інша ( протилежна) точка зору…

·         Я дозволяю собі не погодитися з вами…

·         На жаль, не можу погодитися з вами…

·         Мені б хотілося висловити свою незгоду…

·         Я дотримуюсь іншої думки…

·         Можеш висловити свою думку?

 

Практичні рекомендації щодо розвитку пам’яті

1. Важливою умовою того, щоб навчальний матеріал запам’ятовувався швидко й надовго, є інтерес та увага у процесі засвоєння та відтворення.

2. Запам’ятовуються дуже важливі події. Усе, що пов’язане з радістю, сумом, гнівом, як правило, запам’ятовується краще, ніж те, до чого людина ставиться байдуже.

3. Важливою умовою для міцного запам’ятовування є розуміння того, що потрібно засвоїти.

4. Слід також поставити перед собою завдання – міцно й надовго засвоїти.

5. Неабияке значення для засвоєння навчального матеріалу має поєднання запам’ятовування з діяльністю, що вимагає мислення, активності.

6. Наявність знань із того навчального предмета, з якою засвоюється матеріал, також є сприятливою умовою для запам’ятовування, оскільки при цьому нове легше й ґрунтовніше, пов’язується з тим, що вже відомо.

7. Необхідно усвідомити, що запам’ятовування – це робота, інколи нелегка, тому важливою умовою засвоєння навчального матеріалу є наполегливість, завзятість у роботі, вміння не кидати її, а домагатися цілковитого й міцного запам’ятовування. Це вольові риси, без яких неможлива серйозна розумова робота.

8. Зрідка використовуйте мнемотехніку – штучні прийоми, що полегшують запам’ятовування.

 

Практичні рекомендації щодо розвитку уваги

1. Привчайте себе працювати в найрізноманітніших умовах. Потрібно намагатися не помічати того, що заважає роботі.

2. Систематично вправляйтесь в одночасному спостереженні кількох об’єктів. Робити це слід так, щоб загальне сприйняття кожного об’єкта зберігалось досить довго, і водночас увагу потрібно концентрувати на головному, виокремлюючи його з другорядного.

3. Тренуйтеся в переключенні уваги. Ці тренування мають відбуватися за трьома напрямами:

-  Швидко переключати увагу з об’єкта на об’єкт;

-  Виокремлювати найважливіші об’єкти за рахунок другорядних;

-  Змінювати порядок переключення.

4.  Виробляйте в собі вольові риси, це сприяє розвитку стійкості уваги. Змушуйте себе зосереджуватися тоді, коли робити цього не хочеться. Частіше дотримуйтесь принципу «потрібно», а не «хочу». Починайте роботу з важкого й нецікавого, намагайтесь виконувати ті справи, які хочеться відкласти на потім. Чергуйте легкі й важкі справи, цікаві й нецікаві.

5. Частіше грайте в різні ігри: шахи, головоломки, спортивні. Самі по собі вони не розвивають уваги, але допомагають досягти бажаного.

​

Як розвивати мислення

1. Розвивати мислення  - означає насичувати свій розум знаннями. Джерела знань можуть бути найрізноманітнішими: школа, книжка, заняття в гуртках тощо.

2. Розум визначає єдність знань і дії. Неможливо набути знань без зусиль думки, без розумової праці.

3. Ставте перед собою різні запитання, адже мислення починається із запитування. Запитання «Чому?» та «Як» підштовхнули людство до більшості відкриттів. Тому вчіться ставити запитання до кожної події, явища, з яким стикаєтесь.

4. Здатність помічати у предметі або явищі кілька найбільш явних

ознак – загальна властивість розуму. Це вміння бачити можна тренувати в іграх на кмітливість, у розв’язанні різноманітних логічних задач, головоломок.

5. Виконуйте завдання на порівняння.

6. Мислення і мовлення – нерозривні, тому для розвитку мислення можна використати й такий прийом: те, що не до кінця розумієте самі, спробуйте переказати іншому.

7. Активно використовуйте письмову мову (написання твору, ведення особистого щоденника), оскільки це сприяє розвитку мислення.

8. Практикуйте вільний виклад прочитаного друзям і близьким, беріть участь у дискусіях. Розв’язуйте нестандартні задачі.

​

Як готувати домашні завдання

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

6. Між уроками роби перерви.

7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).

9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.

10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.

11. Складай план усної відповіді.

12. Перевіряй себе.

 

Умій володіти собою

1. Пам'ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм - постійна зайнятість.

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисніше й безпечніше зайнятися самовихованням.

 Пам'ятай: кожна людина - така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства.

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм - джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам'ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам'ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях своєї життєдіяльності.

8. Будь толерантною особистістю.

Толерантність ( від лат. Tolerans - терплячий) - терпимість до чужих думок і вірувань.

​

«Людина настрою» або чому наш настрій змінюється протягом дня?

        Настрій — це емоційний стан, який протя­гом певного проміжка часу впливае на поведінку людини. Коли в нас хороший настрій ми концентруємося насамперед на позитивному в людях і подіях, відчуваємо внутрішню гармонію та рівновагу, в нас бадьоре самопочуття, нормальні стосунки з оточенням.

      При конфліктах і сварках настрій може погіршуватись на короткий час, але не переходить у страждання, депресію або фрустращю як бло­каду прагнень і  намірів.

       В нормальному настрої нас тішать навіть дрібниці – хороша погода, красиві предмети або пейзажі, зустріч чи розмова з кимось. Ми ставимо перед собою близькі або далекі цілі, та, як правило, їх досягаємо, мріємо про майбутнє, не маючи остраху перед ним, а певні проблемні ситуації чи негаразди сприймаються як невідємна частина життя (як день і ніч, добро і зло).

       Звісно, протягом дня настрій може змінюватись у будь-якої людини, оскільки в нашому житті відбуваються різні події. Якась – радує, якась –  пригніючує. Це цілком нормально. Але недарма людей поділяють на оптимістів, у яких навіть при негараздах переважае позитивний настрій і віра в те, що все налагодиться, та песимистів, які у діжці з медом обов’язково знайдуть ложку дьогтю. Ще виділяють лабільний тип, у якого настрій дуже швидко змінюється від щастя до горя, інколи без об’єктивних причин. Також трапляється циклічний тип, коли про­тягом 2-3 тижнів переважає веселий настрій, а наступні 2-3 тижні – депресивний.

   До різких змін настрою протягом дня більше схильні холерики, які є неврівноваженим типом, та меланхоліки, котрі занадто чутливі, образливі, болісно реагують на незначні дрібниці. Менше схильні до швидких змін у настрої без поважних причин сангвініки та флегматики.

      Можливо, серед цих типів ви впізнаєте і се­бе? У підлітків під час гормональної перебудови» переважає негативний настрій, пригнічення, роздратування, сльози, втомлюваність, упадання в розпач, депресивність, які обумовлені на­самперед фізіологічними факторами і з часом при правильній поведінці та реакціях дорослих нормалізуються в адекватні форми поведінки. Недарма цей період становлення особистості на­зивають «важким».

     Поганий настрій нерідко супроводжується немотивованим гнівом. Давайте розглянемо ті нескладні прийоми, які можуть допомогти цей гнів контролювати:

1. Якщо гніваєшся і виявляєш це, використовуй цивілізовані способи.

2. Гнів можна виразити також опосередковано, перенести його на інші об’єкти (наприклад боксерська груша).

3. Спробуй стриматися. Якщо для цього треба вийти з приміщення подалі від причини гніву – зроби це негайно. Якщо треба рахувати до 1000 і більше – рахуй.

4. Намагайся усунути причину поганого на­строю або гніву, проаналізуй ситуацію логічно та об’єктивно, тільки так ти зможеш узяти її під контроль.

5. Розвивай почуття гумору, спробуй знайти не трагічне, а щось смішне та незвичайне.

        Якщо в житті ти хочеш бути успішною людиною, яка подобається й іншим, і собі самій, варто прагнути до позитивного або нормально­го настрою, що переважае протягом дня.

​

Як подолати конфлікт?

     Можливість виникнення конфлікту існує у всіх сферах. Конфлікти народжуються на ґрунті щоденних розбіжностей у поглядах, протиборстві різних суджень, потреб, бажань, стилей життя, надій, інтересів та особистісних особливостей.

     Конфлікт – це невід’ємна особливість всякого процесу соціального розвитку. Для всіх видів конфліктів характерним є:

– наявність не менше двох сторін, які контактують між собою;

– взаємонесумісність цінностей і намірів сторін;

– протиставлення діянь одної сторони іншій і навпаки;

– поведінка, направлена на ліквідацію планів і руйнування намірів іншої сторони, щоб придбати, здобути щось за рахунок неї;

– застосування сили і примусу з метою вплинути на поведінку іншої сторони в бажаному напрямку;

– наявність емоційної напруги в стосунках між партнерами.

       У розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику, якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч.

       Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо.

       Коли людина знаходиться в конфліктній ситуації, для більш ефективного вирішення проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, що властивий Вам, враховуючи при цьому стиль інших людей а також природу самого конфлікту.

      Існує п’ять основних стилів вірішення конфлікту. Вони описані і широко використовуються в програмах навчання управління справами, в основі яких лежить система, що називається методом Томаса-Кілмена (метод розроблений Кеннетом У. Томасом та Ральфом Х. Кілменом у 1972 році). Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов”язані з загальним джерелом будь-якого конфлікту – неспівпаданням інтересів двох чи більше сторін.

Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тою мірою, якою людина хоче задовільнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи сумісно чи індивідуально).

Нижче коротко описані кожен із згадуваних стилів.

         Стиль конкуренції.

        Як показує сітка, людина, що використовує стиль конкуренції, досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, зате здатна на вольові рішення. Згідно опису динаміки процесу Томасом та Кілменом, людина намагається, в першу чергу, задовільнити власні інтереси, не враховуючи інтереси інших, спонукаючи їх приймати своє власне вирішення проблем. Для досягнення своєї мети, така людина використовує свої вольові якості, і якщо її воля досить сильна, то це їй вдається.

         Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати цей стиль:

– кінцевий результат дуже важливим для людини, і вона робить велику ставку на своє вирішення проблеми;

– людина має достатньо авторитету для парийняття рішення і очевидним є те, що запропоноване їй вирішення – найкраще;

– рішення необхідно прийняти швидко, і людина має достатньо влади для цього;

– коли людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нема що втрачати.

        Стиль ухилення

     Другий з п’яти основних підходів до вирішення конфліктної ситуації реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляється від вирішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої торкаються, не дуже важлива для людини, коли вона не хоче тратити сили на її вирішення, чи коли вона відчуває, що, знаходиться в безнадійному положенні.

         Нище наведені найбільш типові ситуації, в яких рекомендується використовувати стиль ухилення:

– напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення напруги;

– людина знає, що не може або навіть не хоче вирішувати конфлікт на свою користь;

– людина хоче виграти час, можливо, для того, щоб отримати додаткову інформацію;

– ситуація дуже складна і людина відчуває, що вирішення конфлікту вимагає набто багадо від неї;

– намагатися вирішити проблему негайно – небезпечно, оскільки відкриття та обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.

        В дійсності, відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

         Стиль пристосування.

      Третім стилем є стиль пристосування. Він означає те, що людина діє сумісно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Томас і Кілмен говорять, що людина діє у такому стилі, коли “жертвує” своїми інтерсами на користь іншої людини, поступаючись їй чи її жаліючи.

       Оскільки, використовуючи цей підхід, людина відсуває свої інтереси в сторону, то краще так чинити тоді, коли вклад в даному випадку не дуже великий, чи коли ставка на позитивне рішення проблеми не дуже велика.

        Стиль пристосування може нагадувати ухилення. Однак, основна відмінність в тому, що людина діє разом з іншою, приймає участь в ситуації та погоджується робити те, чого хоче інша людина.

        Ось найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:

– людину не осбливо хвилює те, що сталося;

– людина хоче зберегти мир та добрі відносини з іншими людми;

– людина розуміє, що кінцевий результат набагато важливіший для іншої людини;

– людина вважає, що інша людина може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням.

    Поступаючись, погоджуючись чи “жертвуючи” своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.

         Стиль співробітництва

          Четвертим є стиль співробітництва. Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається спіпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш довгої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина з початку “викладає на стіл” потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх. Цей стиль особливо ефективний коли сторони мають різні приховані потреби. В таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення.

      Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін.

        Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

– вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю відмежуватись;

– є час попрацювати над проблемою, що виникла;

– опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням;

– обидва сторони мають однакову владу та не помічають різницю в положенні, щоб “на рівних” шукати вирішення проблеми.

      Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак, це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.

        Стиль компромісу.

    В середині сітки знаходиться стиль компромісу. Людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовільнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконанню бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробитництвом.

       Нижче перечислені типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

– обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

– інши підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

– задоволення бажання має для людини не дуже велике значення, і вона може дещо змінити поставлену на початку мету;

– компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось, ніж все втратити.

        Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого вирішення.

Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і не один з них не може бути виділений як найкращий.

​

Психологічні закономірності засвоєння інформації

    Учня завжди лякає надто великий обсяг матеріалу для ви­вчення. Інстинктивно він віддаляє «день розплати», і перед самим іспитом перед ним постам величезний масив незасвоєної інформації, який за день і справді важко опрацювати.

       Практика засвідчила, що спочатку слід переглянути весь матеріал і поділити його таким чином: якщо треба вивчити 120 питань за чотири дні, то в перші два опрацьовують 70 % усього обсягу, на третій — решту, на четвертий день повторюють засвоєне. При цьому складні теми треба чергувати з простіши­ми — не обов’язково вчити всі питання підряд. Найбільше учнів зазвичай непокоїть матеріал попередніх класів, тому їм слід переглядати старі підручники, щоб освіжити в пам’яті давно пройдений матеріал повною мірою.

        Є певні психологічні особливості засвоєння інформації, які мають ураховувати діти та їхні батьки.

1. «Фактор межі» — найкраще запам’ятовується інфор­мація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина зазвичай не затримується в голові, тому особливу увагу слід приділяти саме їй.

2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередив­шись на змісті. Після «завантаження» 20—ЗО % інформації, якщо її не повторювати, втрачається за перші 10 год. Щоб цього не трапилося, бажано прочитати текст, повторити його двічі, че­рез 20 хв — втретє, через 8—10 год — учетверте, через добу — ще раз. Тільки після цього можна бути впевненим, що інформація надовго «оселилася» в голові дитини.

3. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, учень відчуває, що колись він усе це вже чув, бачив, отже, витрачати час на це завдання не варто і треба переходити до наступного. Насправді ж він несвідомо сам себе обманює, і якщо не вивчити уважно те, що здавалося таким знайомим, іспит закінчиться сумно. Тож не обманюйте самі себе.

4. Враховувати треба ще й особливість типу сприйняття. Яким чином дитина може все найкраще запам’ятати? Що їй ближче — текст, малюнок, логічна схема, мовленнєве відтворення? Знаючи свої сильні сторони, легше відповідно занотувати головне.

5. Особистий чинник. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуд- нішому матеріалі, проведіть якусь паралель з особистим життям, власним досвідом. Адже цікаве запам’ятовується набагато лег­ше.

        Пам’ятай, що ми засвоюємо:

• 10 % того, що читаємо;

• 20 % того, що чуємо;

• 30 % того, що бачимо;

• 50 % того, що бачимо і чуємо;

• 70 % того, що говоримо;

• 90 % того, що говоримо і робимо.

            Додаткові сприятливі чинники

          Допомога друга. Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи подругу для спільного вивчення питань білетів. Вважається, що в кращому разі вони просто роз­мовлятимуть не по суті. Насправді ж підготовка до іспиту вдвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлінно. Запам’ятайте, що вчити вдвох справді не можна, а ось повторювати, «репетирувати» навіть бажано. Це доцільно робити напередодні екзамену. Можна розподілити теми за інтересами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно треба чітко, детально, з емо­ційним забарвленням. Таким чином дитина мимоволі запам’ятає матеріал, який колись полінувалася вивчити. Можна проводити репетиції перед дзеркалом і наодинці. Ставте собі запитання, вголос відповідайте, слухайте свою мову.

       Шпаргалка. Іноді шпаргалка і справді потрібна. Щоправда, це не означає, що терміново слід робити додаткові кишені на підкладці піджака чи пришивати їх до спідниці. Використання шпаргалок на екзамені часто закінчується ганебним викриттям. Вони потрібні лише тим, хто краще запам’ятовує матеріал під час конспектування. Викладений стисло (у вигляді тез), він кра­ще тримається у голові. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а ось брати із собою не слід.

       Настрій. Корисно навчитися вгамовувати свої почуття, щоб хоча б зовні почуватися спокійно. Щоб подолати страх, роз­повідайте самі собі вивчений матеріал, ніби ви відповідаєте перед екзаменатором. Спробуйте уявити складну ситуацію на іспиті й знайти з неї вихід. Ставте самі собі складні запитання і намагайтеся відповісти на них — переживіть свій страх ще до екзамену. Згадайте випадки свого успіху, переживіть їх ще раз, застосовуйте аутогенне тренування. Складіть для себе формули, налаштуйтеся на те, що «в мене все вийде», й повторюйте ці слова перед сном. На іспиті не втрачайте самовладання у важкі момен­ти. Складіть план своєї відповіді, напишіть вступ для кожного випадку — це теж заспокоює.

Допомога батьків. Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілкуватися з друзями «не у справі», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інтелектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без цього напружену обстановку. Треба емоційно захистити дитину — запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

       Робота над собою. Уявіть, що ви на іспиті, що перед вами строгий екзаменатор, і спровокуйте в собі відповідні емоції. У цей момент повільно і глибоко дихайте. Прорепетируйте відповідь на один із екзаменаційних білетів. Такі вправи треба виконувати щодня. Зняти нервове напруження допомагає дихальна гімнас­тика: повільно вдихайте повітря, почергово напружуючи м’язи рук, ніг, а потім повільно розслабляйте.

      Аутотренінги. За кілька днів до екзамену проводьте прості тренінги, які налаштовують на успішний результат, п’ятнадцять разів промовляйте, навіть не задумуючись над змістом, такі слова: «Я спокійний. Я впевнений у собі. Я знаю предмет. Я добре складу екзамен». Якщо засинаєте над підручником, помасажуйте 5 се­кунд точку між великим і вказівним пальцями руки, можна роз­тирати долонями вуха. Допомагає і масаж біологічно активних зон на зовнішньому боці литок на чотири пальці нижче від колін.

​

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?

         Перед початком уроку:

•  Готуйтеся!

•  Ретельно вивчайте матеріал.

•  Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

•  Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

•  Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

•  Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

•  Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

•  Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

•  Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію,  не хвилюйтеся.

          Під час уроку:

•  Уважно прочитайте завдання.

•  Розподіліть час на виконання завдання.

•  Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

•  Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

           ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ

1. Вчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок наказує виробляти гормони стресу на будь-який подразник, що загрожує нашому спокою.

2. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему.

3. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам вдається впоратися із хвилюванням.

4. Живіть активно. По-перше, активні рухи не дають накопичуватися адреналіну, по­-друге, відволікають від негативних думок: «Я не знаю», «Я не впевнений у своїх здібностях» тощо.

 

ПІДГОТОВКА ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ та ДЕРЖАВНОЇ ПІДСУМКОВОЇ АТЕСТАЦІЇ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

            Спочатку підготуйте місце для занять: приберіть зі столу зайві речі, зруч­но розташуйте необхідні підруч­ники, посібники, зошити, папір, олівці. Можна ввести в інтер'єр кімнати жов­тий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Для цього буває достатньо якоїсь картин­ки в цих тонах.

Складіть план занять. Плануючи кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні вивчатимете. Не взагалі: «трохи позаймаюся», а які саме розділи і теми.

          Почніть зі складнішого, з того розділу, який знаєте найгірше. Але якщо вам важко «розгойдатися», можна почати з того ма­теріалу, який найбільш цікавий і приємний. Можливо, поступово увійдете до робочого ритму, і справа піде.

         Чергуйте заняття і відпочинок, скажімо, 40 хвилин занять, потім 10 хвилин перерви. Можна у цей час помити посуд, полити квіти, зробити зарядку, прийняти душ.

          Не треба прагнути до того, аби прочитати і запам'ятати напам'ять увесь підручник. Корисно структурувати матеріал, складати плани, схеми, причому бажано їх записува­ти. Плани корисні і тому, що за ними легко повторити якийсь матеріал.

          Як запам'ятовувати матеріал. Психологи встановили, що наша оперативна пам'ять при одночасному сприйнятті здатна утри­мати і потім відтворити в середньому лише сім об'єктів. Тому матеріал краще розби­ти на смислові шматки, бажано, аби їх було не більше семи. Смислові шматки матеріалу необхідно укрупнювати й уза­гальнювати, виражати головну думку од­нією фразою.

          Не слід квапитися, за будь-яку ціну запам'ятовувати складний текст, не ро­зібравшись у його внутрішніх зв'язках, не зрозумівши міркувань автора. Серед другорядного потрібно виявити найголов­ніше.

         Як повторювати? Перекажіть текст своїми словами, і ви легше його запам'ятаєте, аніж просто прочитавши багато разів, — адже це активна розумова праця. Загалом, будь-яка аналітична робота з текстом дозволяє краще його запам'ятати. Це може бути пе­рекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних формулювань для нього, залучення контрастного фону або матеріалу тощо.

Конспектування. Виявляється, текст мож­на сильно скоротити, представивши його у вигляді схеми — «зірки», «дерева», «дуж­ки» тощо. При цьому сприйняття та якість запам'ятовування значно покращуються че­рез образність запису.

           Таким чином, вам необхідно розбити великий текст не більш ніж на 7 частин, зв'язати ці частини між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх.

           У системі заучування матеріалу важливу роль відіграє повторення.

Виконуйте якомога більше різних опуб­лікованих тестів з якогось предмета. Ці тре­нування ознайомлять вас із конструкціями тестових завдань.

            Тренуйтеся із секундоміром у руках, за­сікайте час виконання тестів. Готуючись до іспитів, ніколи не думайте, що не впораєтеся із завданням, а навпаки, подумки малюйте собі картину тріумфу.

          Залиште один день перед іспитом на те, аби знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на складніших питаннях.

          ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО

Для того, щоб у кризовій ситуації не втра­чати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто че­кати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.

Якщо дуже важко зібратися із силами і з думками, спробуйте запам'ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.

Щодня виконуйте вправи на зняття на­пруження, втоми, на розслаблення.

           ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВТОМИЛИСЯ ОЧІ?

Виконайте дві будь-які вправи:

• погляньте по черзі вгору-вниз (25 с), ліворуч-праворуч (15 с);

• напишіть очима своє ім'я, по батькові, прізвище;

• фіксуйте погляд то на віддаленому предметі (20 с), то на аркуші паперу перед собою (20 с);

• намалюйте очима квадрат, трикут­ник — спочатку за годинниковою стрілкою, потім навпаки.

           ЯК ЛЕГШЕ ЗАПАМ'ЯТОВУВАТИ

1. Не завжди що більший обсяг матеріалу, то важче його запам'ятати. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів.

2. Запам'ятати легше те, що розумієш.

3. Розподілене заучування краще від кон­центрованого. Учіться з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу.

4. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте бага­торазове читання.

5. Якщо працюєте із двома матеріала­ми — великим і меншим — розумно почи­нати з більшого.

           ЯК ПІДТРИМАТИ ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

1. Чергуйте розумову і фізичну працю.

2. Бережіть очі, робіть перерву кожні 20-30 хвилин (відвести очі від книги, поглянути вдалину).

3. Мінімум телепередач та роботи за комп’ютером!

            ЯК УНИКНУТИ ХВИЛЮВАНЬ

1. Запишіть на аркуші паперу, що вас не­покоїть. Покладіть його під подушку або в ящик столу на сім днів. Доти, можливо, проблема вирішиться сама собою або її вже розв'яжете ви.

2. Запитаєте себе: «Чи допомагає хвилю­вання впоратися із ситуацією?». Коли ви зро­зумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.

3. Якщо ви можете порадитися з батька­ми, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряє­те, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви, напевно, придумаєте розумний план, як впо­ратися з вашими хвилюваннями.

4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.

5. Якщо ваші переживання стали нав'язливими, зверніться до шкільного психолога.

            НАПЕРЕДОДНІ ІСПИТУ

          Багато хто вважає: для того, щоб пов­ністю підготуватися до іспиту, не виста­чає лише однієї, останньої перед ним ночі. Це неправильно. Ви вже втомилися, і не треба себе перенапружувати. Навпаки, з вечора перестаньте готуватися, прогуляйтеся. Виспіться якнайкраще, аби встати відпочилим, із відчуттям свого здоров'я, сили, з «бойовим» настроєм. Адже іспит — це своєрідна боротьба, в якій варто проявити себе, показати свої сили та здіб­ності.

           У пункт складання іспиту приходьте без запізнень, краще — за півгодини до початку тестування. Опануйте свої емоції, зберіться з думками. Сміливо заходьте до аудиторії. Не сумнівайтеся, усе вийде. Сядьте зручно, випряміть спину. Подумайте про те, що ви вищі за всіх, розумніші й у вас усе вийде. Зосередьтеся на словах: «Я спокійний, я абсолютно спокійний». Повторіть їх без по­спіху, кілька разів. Думок відганяти не треба, оскільки це викличе додаткове напруження. На завершення стисніть руки в кулаки. Ви­конайте дихальні вправи:

• сядьте зручно;

• глибокий вдих через ніс (4—6 секунд);

• затримка дихання (2—3 секунди), потім видих.

Наведемо декілька універсальних рецептів для успішнішої тактики виконання тесту­вання.

            Зосередьтеся! Після виконання поперед­ньої частини тестування (заповнення блан­ків), коли ви з'ясували всі незрозумілі для себе моменти, спробуйте зосередитися і за­бути про людей довкола. Для вас мають існувати лише текст завдань і годинник, що регламентує час тесту. Кваптеся без пос­піху! Жорсткі рамки часу не мають вплива­ти на якість ваших відповідей. Перед тим, як вписати відповідь, перечитайте запитання двічі і переконайтеся, що ви правильно зро­зуміли його суть.

           Почніть із легких завдань! Почніть від­повідати на ті запитання, в яких ви не сум­ніваєтеся, не зупиняйтеся на тих, які можуть викликати довгі роздуми. Тоді ви заспокої­теся, думки стануть яснішими і чіткішими, увійдете до робочого ритму. Ви ніби звіль­нитеся від нервозності, і вся ваша енер­гія потім спрямується на складніші запи­тання.

           Пропускайте! Треба навчитися пропус­кати складні або незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тексті завжди знайдуться такі запитання, з якими ви неодмінно впораєте­ся. Просто безглуздо недобрати балів лише тому, що ви не дійшли до «своїх» завдань, а застрягли на тих, які викликають усклад­нення.

           Читайте завдання до кінця! Не прагніть зрозуміти умови завдання «за першими сло­вами» і добудувати кінцівку у власній уяві. Це певний спосіб припуститися прикрих помилок в найлегших запитаннях.

          Думайте лише про поточне завдання! Коли ви бачите нове завдання, забудьте, все, що було в попередньому. Зазвичай за­вдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному, як правило, не допомагають, а лише зава­жають концентруватися і правильно вирі­шити нове завдання. Ця порада дає й інший безцінний психологічний ефект — забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилося заважким). Думайте лише про те, що кожне нове завдання — це шанс набрати бали.

          Виключайте! Багато завдань можна швид­ше вирішити, якщо не шукати одразу пра­вильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному-двох варіантах, а не на всіх п'яти-семи (що набагато важче).

          Заплануйте два кола! Розрахуйте час так, щоб за дві третини всього відведеного часу пройтися по всіх легких завданнях («перше коло»). Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких завданнях, а потім спокійно повернетеся і подумаєте над складнішими, які спочатку довелося пропустити («друге коло»).

          Перевірте! Залиште час для перевірки своєї роботи, принаймні, аби встигнути пе­реглянути і помітити явні помилки.

         Вгадуйте! Якщо ви не впевнені у виб­орі відповіді, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь, то інтуїції слід довіряти! При цьому вибирайте такий варіант, який, на ваш погляд, більш імовірний.

         Не засмучуйтеся! Прагніть виконати всі завдання, але пам'ятайте, що на практиці це нереально. Враховуйте, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень складності, і кількість вирішених вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки.

 

Рекомендації щодо вибору професії

1. Кожен сам обирає свою професію і сам має помилятися та вчитися на своїх помилках.

2. До порад треба прислуховуватися, а приймати рішення та діяти – самостійно.

3. Усвідомте цінність вашого вибору (для себе і для суспільства), вивчайте професію і все, що з нею пов’язане.

4. Зорієнуйтесь у конкретній соціально-економічній ситуації (потрібність, престижність).

5. Промовляючи «Я хочу», знайте, що ви можете, і що потрібно за поточних обставин.

6. Окресліть майбутню професію, мету (мрію), співставте її з іншими  життєвими цілями (особистісними, сімейними, суспільними).

7. Побудуйте для себе систему найближчих і подальших перспектив як етапів руху до мети.

8. Не бійтеся пошуку, ризику, сміливо виправляйте помилки, повертайтеся з неправильно обраного шляху.

9. Обирати потрібно професію, пов’язаний із нею стиль життя та вид діяльності, який вам підходить.

10. Майте резервний варіант на випадок невдачі.

11.  Усвідомте труднощі (зовнішні та внутрішні на шляху до мети).

12.  Сплануйте шляхи та засоби подолання труднощів.

13.  Для наближення до мрії потрібно багато працювати, читати, думати.

14.  Починайте практичну реалізацію плану з найменшого щоденного рефлексивного аналізу свого життя.