Слова В.М. Шинкаренко

 

На околиці рідного міста,

В мальовничім поліським краю,

Першовересня дзвоник сріблястий

Кличе юнь як родину свою.

 

Ранок, умившись росою,

Величаво над містом пливе.

Рідна школа завжди зі мною

Світлим спогадом в серці живе.

 

Як сьогодні той день пам’ятаю:

Пахнуть груші в шкільному саду,

Міцно мамину руку тримаю,

Бо я вперше до школи іду.

 

У серці тривога й надія.

Як нелегко зробити той крок!

Казкою жив ти у мріях,

Мій незвіданий перший урок.

 

Сонця промінь на плечі лягає,

Посміхається ранній весні.

Любий голуб у клас заглядає,

Щось воркоче крізь шибку мені.

 

Білосніжною ковдрою вкриті

Мріють лише про сонячний час

Сотні зоряних далей відкритих

Учителями для кожного з нас.

 

Низько вклоняюся школі,

Зичу розквіту рідній сповна.

Різні у кожного долі,

Та єдина стежина шкільна.

 

На околиці рідного міста,

В мальовничім поліським краю,

Першовересня дзвоник сріблястий

Кличе юнь як родину свою.